- затьмарений
- —————————————————————————————затьма́ренийдієприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
затьмарений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до затьмарити. 2) у знач. прикм. Який затьмарився, став темним. || Неяскравий, пригаслий. 3) у знач. прикм., перен. Який втратив ясність, гостроту (про розум, свідомість, зір і т. ін.) … Український тлумачний словник
ясний — я/сна/, я/сне/. 1) Який випромінює яскраве світло. || Освітлений яскравим світлом. || Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). || розм. Начищений, відполірований до блиску; блискучий. 2) Нічим не затьмарений; світлий, чистий. || Чітко… … Український тлумачний словник
безхмарний — а, е. 1) Не закритий або не вкритий хмарами. Безхмарне небо. 2) перен. Нічим не затьмарений; радісний, щасливий. Безхмарне дитинство … Український тлумачний словник
бляклий — а, е. 1) Який утратив свіжість; зів ялий. 2) Неяскравий; тьмяний, затьмарений … Український тлумачний словник
затьмареність — ності, ж. Властивість і стан за знач. затьмарений … Український тлумачний словник
каламутний — а, е. 1) Який утратив прозорість; мутний, нечистий. 2) перен. Повитий туманом, млою; туманний, тьмяний. || Затьмарений, неясний. 3) перен., розм. Неспокійний, тривожний, бентежний … Український тлумачний словник
погожий — а, е. 1) Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.). 2) Свіжий, чистий (про воду, повітря і т. ін.). || перен., поет. Наповнений свіжою, чистою водою. || Сприятливий, попутний (про вітер). 3) перен. Щасливий, безтурботний,… … Український тлумачний словник
потуманілий — а, е, розм. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до потуманіти. 2) у знач. прикм. Затьмарений сльозами (про погляд, очі) … Український тлумачний словник
пресвітлий — а, е, розм. 1) Який випромінює дуже яскраве світло. 2) перен. Нічим не засмучений; дуже щасливий, приємний, радісний. Пресвітлий настрій. || Осяяний внутрішнім світлом (про обличчя, чоло і т. ін.). 3) перен. Нічим не затьмарений; дуже спокійний,… … Український тлумачний словник
пречистий — а, е, також у сполуч. зі сл. чистий. 1) розм. Дуже чистий, зовсім позбавлений бруду, каламуті, сміття і т. ін. || Нічим не затьмарений. 2) перен. Нічим не опоганений, не осквернений; з чистими почуттями; непорочний, святий. || Який не підлягає… … Український тлумачний словник